Вікторія Золотухіна: “Інструменти локальної демократії – це можливість врахувати інтереси всіх мешканців громади”.
Спілкувалася Марія Красненко.
Ще до того, як я почала займатися громадською діяльністю, я, як мабуть і переважна більшість громадян України, не уявляла, що у нас існує так багато інструментів локальної демократії. Інструменти локальної демократії – це дуже ефективний спосіб участі громадян в місцевому самоврядуванні. Ми всі чули про такий інструмент, як електронні петиції, але наше законодавство передбачає ще багато інших можливостей. Це і загальні збори, громадські слухання, громадські експертизи, органи самоорганізації населення тощо. Всього більше десяти інструментів, які прописані в законах України.
В теорії всі ці інструменти дозволяють кожному впливати на рішення місцевої влади. На практиці ж в Україні існують обмеження та бар’єри для окремих груп громадян щодо використання цих інструментів.
Ключовим на сьогодні обмеженням у використанні інструментів локальної демократії є невизначеність терміну «член територіальної громади». В законодавстві вказано, що лише члени тергромад мають право на використання цих інструментів, але не вказано, хто саме має право на членство в громаді. Фактично, місцева влада самостійно вирішує, кого вважати членом своєї громади, а кого ні. В результаті в більшості випадків право на членство в громаді мають ті, хто мають реєстрацію в цій громаді. А громадяни, які мешкають в громаді, але чомусь не мають такої реєстрації, наприклад трудові мігранти, переселенці чи іноземці, позбавлені можливостей участі у місцевому самоврядуванні та доступу до інструментів локальної демократії.
Виникає парадоксальна ситуація, коли наприклад ВПО, які мешкають в громаді, можуть відповідно до нового Виборчого Кодексу обирати місцеву владу, але не можуть брати участь зборах за участі цієї місцевої влади або подавати петиції цій владі.
Тому наша організація разом з Мережею хабів громадянського суспільства України зверталися і звертаємось до громад, аби вони не чекали, поки буде змінено законодавство, а вже сьогодні використовували можливості, які дозволяють їм розширити доступ до інструментів локальної демократії для інших, не лише зареєстрованих в громаді громадян.
Для цього існують наступні можливості.
- Замість члена територіальної громади використовувати поняття житель територіальної громади.
Законодавство дозволяє громадам самостійно при складанні статуту або положення громади, передбачити в ньому перелік тих громадян, які мають права на використання інструментів локальної демократії. Це можуть бути громадяни, які не тільки мають реєстрацію, але і фактично проживають в громаді, мають там бізнес, орендують житло, тощо.
- Розширити вікові межі для участі мешканців громади, які мають доступ до інструментів локальної демократії.
Більшість інструментів локальної демократії наразі доступні лише для осіб, які досягли 18 років. Ми впевнені, що таке обмеження негативно впливає перш за все на молодіжну політику в громаді. Тому ми рекомендуємо розширення вікових меж для участі в місцевому самоврядуванні до 14 років, як це вже зробили окремі громади в Україні. Наприклад, в деяких громадах мешканці з 14 років мають доступ до такого інструменту як бюджет участі, що дозволяє молоді реалізувати свої ініціативи в громаді. Ще одним рішенням є створення Молодіжних рад в громадах, що позитивно впливає на молодіжну політику на місцевому рівні та дозволяє владі враховувати інтереси молоді, а молоді проявити свою ініціативу в самій громаді.
- Запроваджувати електронні сервіси та інструменти для онлайн участі мешканців в місцевому самоврядуванні.
Ми провели минулого року дослідження громад щодо доступності інструментів локальної демократії для людей з інвалідністю . Виявилося, що інтереси цих категорій не враховані в статутах та положенням громад. Наприклад, для участі в громадських слуханнях чи сесії місцевої ради передбачено виключно безпосередня фізична присутність, але приміщення, де проводяться ці збори, як правило не облаштовані для людей з інвалідністю. Або люди похилого віку, які мешкають далеко від центру громади, не завжди мають змогу добратися до місця, де проходить сесія.
Вирішити це можна тим, що при написанні нормативно-правового акту тергромади передбачити можливість використання онлайн інструментів як альтернативи безпосередній участі. Передбачати також обов’язковість онлайн трансляцій при проведенні загальних зборів, сесій місцевих рад, аби всі громадяни мали можливість побачити, що обговорюється та які рішення приймаються.
Тут варто зазначити, що запровадження онлайн інструментів має бути зваженим, без обмеження існуючих офлайн інструментів локальної демократії. Тобто громадяни можуть самі обирати, чи безпосередньо відвідати сесію, чи зробити це в режимі онлайн.
Важливість альтернативних інструментів участі показала ситуація з карантином. Зараз Громадська спілка “Мережа Хабів громадянського суспільства України” за підтримки проекту ПРООН “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, що реалізовується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії реалізує проект з розвитку місцевої демократії в кризовій ситуації. Цей проект розпочався вже в умовах пандемії. Ми проводимо дослідження доступності інструментів локальної демократії під час карантину в 9 областях та 27 громадах. На базі цього аналізу будуть розроблені рекомендації для влади та самих громад. Карантин показав, наскільки важливо, щоб люди, які через певні обмеження не можуть фізично бути присутніми для реалізації свого права на участь у місцевій владі, або для отримання державних послуг, мали б альтернативу.
Використовуйте інструменти локальної демократії. Вони дозволять вам зробити вашу громаду кращою та доступнішою для інших.
Проект впроваджується ГС “Мережа хабів громадянського суспільства України” у рамках проекту ПРООН “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, що реалізовується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам чи упорядникам публікації та не обов’язково відображають погляди Міністерства закордонних справ Данії, Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй чи інших агентств ООН.